Той, хто гордо носить звання «Тато»
Інформація до новини
  • Переглядів: 297
  • Автор: Король О.
  • Дата: 15-06-2018, 05:29
15-06-2018, 05:29

Категорія: Корпоративні свята, Корпоративные праздники

Той, хто гордо носить звання «Тато»    Незважаючи на свою мужність і стриманість, татусі люблять своїх дітей та хвилюються за них не менше, ніж мами. І щиро подякувати їм за це можна 17 червня – у Міжнародний день батька.


Батьком може бути хто-завгодно, а татами стають лише обрані. Ці слова як ніяк краще підходять оператору верстатів із програмним керуванням цеху №6 ПАТ «Сумське НВО» Віталію Бєді, який не просто сам ростить сина, а є для нього старшим другом, порадником та прикладом для наслідування.
Про головне своє досягнення у житті – 10-річного Олега – чоловік розповідає з неприхованою гордістю та теплотою. Запевняє: виховувати такого сина для нього не тягар, а честь. «Можливо, мені просто пощастило з дитиною, – розмірковує Віталій Анатолійович. – Він спокійний, розсудливий, відповідальний. І попри те, що йому лише десять – може підтримати серйозну розмову, як дорослий».
А ще хлопчина непогано навчається у школі, мріє стати рятувальником та займається єдиноборством, як і його тато в дитинстві.
Власне, головний принцип взаємодії старшого й меншого поколінь у їхній родині полягає у досягненні консенсусу та спільному дозвіллі. «Дитині потрібні не постійні повчання, а приклад, – говорить співрозмовник. – Я стараюся робити так, щоб своїми справами заохотити його, але ніколи не змушую прийняти мою точку зору».
Віталій Бєда намагається не пропускати жодної важливої події в житті сина. Однак іноді трапляються ситуації, коли розлука стає вимушеною, важкою та небезпечною. Для них такий період розпочався у 2014-му – коли тата мобілізувати захищати мир на сході України.
«Війна назавжди забирає в сім’ї багато чого: у день першого дзвоника в житті Олега до школи за руку вів його не я. Вперше, і сподіваюсь, востаннє в житті, я тоді пропустив і його день народження, – пригадує сумський машинобудівник. – Звісно, він дуже хвилювався і сумував, але не ображався, бо знав, що так треба, і вірив, що я зовсім скоро буду вдома».
Ця підтримка, на думку чоловіка, вкрай важлива для кожного солдата, а рідкісні кількахвилинні телефонні розмови та рідний голос у слухавці стали для нього рятівним промінням у безкінечному мороці АТО.
Про те, що існує спеціальне свято усіх тат, Віталій Анатолійович дізнався від нас. На запитання, який подарунок хотів би отримати, не замислюючись, відповідає: успіхи сина у школі.
Окрім Дня батька, наш співрозмовник цього тижня відзначає ще одне свято – День донора, адже протягом багатьох років він ділиться своєю кров’ю з тими, кому вона вкрай потрібна, та має значні досягнення у цій царині – звання «Почесний донор України».

Хмарка тегів

Архів новин

Липень 2018 (10)
Червень 2018 (25)
Травень 2018 (25)
Квітень 2018 (30)
Березень 2018 (32)
Лютий 2018 (25)
^