«Світ очима заводчан» – розділ, в якому співробітники ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» можуть презентувати свої таланти. Адже у кожного з нас є хобі, і кожному з нас є чим здивувати оточуючих. Хтось захоплюється фотозйомкою, хтось чудово малює, хтось пише вірші чи прозу, хтось майструє небаченої краси вироби, а хтось – затятий рибалка і встиг сфотографувати свій найбільший трофей. Варіантів багато. Тож не соромтеся, дорогі заводчани, покажіть нам ваш світ! Детальніше – за тел. 77-78-08.


25 хвилин у замкнутому просторі маршрутки
Інформація до новини
8-11-2011, 07:02

Категорія: Ми – сумські машинобудівники! » Світ очима заводчан

25 хвилин у замкнутому просторі маршрутки  О пів на сьому вечора. Стою на зупинці, намагаюся у темряві розгледіти, яка саме маршрутка наближається. Примружуюся. Вкотре ставлю собі діагноз: час купувати окуляри. Утім, відразу відкладаю цю думку на потім. О, супер! Моя!!! Чекала дві хвилини – не більше. Що ж, не така вже й погана нова транспортна схема. Ще одна приємність – перша влітаю до їдко жовтого «доставника» за місцем призначення. І ще одна – є вільне місце! Що ж, мені сьогодні, безсумнівно, таланить!
Зручненько вмощуюся на сидінні. І тут почалося… Один за одним маршрутку заповнюють пасажири. Починаю розуміти: пощастило сьогодні виключно мені. З огляду на те, скільки охочих затиснутися у доволі компактний вид транспорту, на нього чекали довгенько. Водій виявився дуже доброзичливим – узяв усіх, при цьому люб’язно повторював: «Не скупчуйтеся біля виходу, проходьте по салону». Подумалося: «А ну встань і власним прикладом покажи, як?».
За мірою підвищення коефіцієнту щільності у маршрутці прямо пропорційно зростає і напруження у пасажирських рядах. Воно й не дивно: непростий робочий день, у кожного свої проблеми, втома, врешті-решт, а тут ще сусід зліва методично тупцює по ногах, а ті, що справа, ніби змовилися і з регулярністю в одне передавання штовхають у бік, мовляв, чого стоїш – гроші за проїзд передай. Виглядало це приблизно так: за одного передав, тільки «вихопив» собі місцинку на поручні, як другий тиче. Хтось не витримав: «Ви як заходили, не знали, що платити треба, що тепер усі передаєте?!». Нібито логічно. Підводжу очі. Цікаво, якою буде реакція в салоні.
Наді мною «повисли» двоє: юнак і дівчина років 16-17. Звичайнісінькі представники Homo sapiens. Уже навіть хотіла відвести погляд, як побачила, з яким непідробним захопленням Він дивився на Неї. Замилувалася. Поглянула на Неї: кокетує. Бачить же, але виду не подає. Посміхнулася. Спіймала себе на думці, що, мабуть, нетактовно поводжуся. Змусила себе відвернутися.
Тим часом у хвості салону запитання Того, хто не витримав, викликало бурю емоцій: от хам який, передати важко! Маршрутка моментально розділилася на два фронти: на тих, що за Того, і тих, хто проти. Де й втома поділася. Одні обурювалися, мовляв, скільки часу на зупинці стояли, а підготувати плату за проїзд не змогли. Інші (переважно ті, хто цього не зробив) говорили, що нічого страшного тут немає.
Поглянула на Нього і на Неї, що продовжували «висіти» наді мною. Їм цілком байдуже до «бойових дій» у салоні. Вона уже відповідає Йому (дуже сором’язливо і від того ще чарівніше) легкою взаємністю: підведе очі – опустить, ледь-ледь посміхнеться. Він, відчувши «зв'язок», робить перший крок (звісно ж, у переносному сенсі, бо якби наважився у прямому – стовідсотково б загубив усю справу, відтоптавши своїй маршрутковій симпатії усі ноги). Запропонував потримати Її пакунок. Відмовилася. Але точно оцінила.
Зупинка. Далі ще одна і ще. Пасажири стрімко залишають маршрутку. Врешті, у салоні зосталося четверо: Той, хто не витримав, Він, Вона і я. Той, хто не витримав, заздалегідь починає готуватися до виходу. Видно: роздратували, настрій зіпсували, образили. Шкода чоловіка.
Наступна зупинка – моя. Готуюся. Наостанок поглянула на Нього і на Неї. Вони сиділи поруч і мило спілкувалися. Посміхнулася. Як тільки-но розчинилися двері, залишила замкнутий маршрутковий простір.
Йдучи у цілковитій темряві додому (коли востаннє тут горів ліхтар, уже, певно, і старожили не скажуть), підбила підсумок дня: вибоїни на дорозі, лихач-водій плюс тиснява у маршрутці як посилюють загальне роздратування, так і сприяють зближенню. Все залежить тільки від нас самих.

Хмарка тегів

Архів новин

Липень 2018 (10)
Червень 2018 (25)
Травень 2018 (25)
Квітень 2018 (30)
Березень 2018 (32)
Лютий 2018 (25)
^