«Світ очима заводчан» – розділ, в якому співробітники ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» можуть презентувати свої таланти. Адже у кожного з нас є хобі, і кожному з нас є чим здивувати оточуючих. Хтось захоплюється фотозйомкою, хтось чудово малює, хтось пише вірші чи прозу, хтось майструє небаченої краси вироби, а хтось – затятий рибалка і встиг сфотографувати свій найбільший трофей. Варіантів багато. Тож не соромтеся, дорогі заводчани, покажіть нам ваш світ! Детальніше – за тел. 77-78-08.


Із присвятою найріднішим
Інформація до новини
  • Переглядів: 765
  • Автор: Король О.
  • Дата: 21-03-2017, 08:33
21-03-2017, 08:33

Категорія: Світ очима заводчан, Мир глазами заводчан

Із присвятою найріднішим   Вірші бувають різними: одні можуть змусити людей плакати, інші навпаки – викликають посмішку чи навіть романтичний настрій, одні розповідають про наболіле, інші – про красу, яка оточує нас, та, зрештою, будь-яка поезія робить цей світ гармонійнішим та більш мелодійним. Тож не дивно, що слова, які сплітаються у вінку строф, мають свою дату в календарі – Всесвітній день поезії, який ми відзначаємо 21 березня. Напередодні свята нам вдалося поспілкуватися із неймовірною жінкою, яка створює самобутні поетичні історії про близьких та вкладає у віршовані рядки частинку своєї пам’яті і любові, – інженером-технологом проектно-технологічного відділу ПАТ «Сумське НВО» Вітою Теницькою.

 

Здавалося б, неможливо поєднати математичний склад розуму із поетичним сприйняттям світу, однак це аж ніяк не стосується Віти Іванівни, яка з гумором відзначає, що на роботі вона весь час рахує, а вдома вірші пише та ласощі готує.
Заводчанка не вважає себе професійним поетом і аж ніяк не прагне всесвітнього визнання, адже головним гонораром вважає реакцію тих, кому вона присвячує свої вірші. Особливо пригадується, як спеціально до 65-річного ювілею тата прочитала йому свій вірш-подяку. «У мене тато – справжній приклад, яким має бути чоловік і батько, і тому важко виміряти мою вдячність за його тепло і життєві настанови», – ділиться співрозмовниця.
До речі, Іван Васильович понад 40 років пропрацював котельником у цеху №8, та саме з його легкої руки жінка разом з меншою сестрою Інною з дитинства буквально марили, що прийдуть на підприємство.
Віта Теницька згадує, що те привітання найріднішій людині саме лягало на папір, вона ж просто намагалася не пропустити найголовнішого. Реакція гостей була приголомшливою, а головний винуватець свята попри поважний вік та чоловічу витримку після почутого не зміг стримати сліз.
А от спеціально для жіночої половини підприємства, яка нещодавно отримувала багаточисельну порцію компліментів та привітань від чоловіків, заводчанка присвятила ще одну поезію-побажання: 
Бажаю всім жінкам любові!
Щоб чули ви завжди доволі
Від чоловіка: «Я кохаю!
Тебе ціную, поважаю!
Ти вибач, люба, за образу,
Я визнаю вину одразу!»
Щоб чули ви його: «Будь ласка»,
І не вважалось, що це казка.
Щоб квіти дарував не раз
Хоч з лісу, з поля – все ж для вас!
І воркував, як голубочок,
І знав завжди, що жінка хоче!
Щоб відчували його ласку
(тут не даю я вам підказку),
«Чим можу я допомогти?» –
Звучало з вуст його завжди!
А на останок – побажання:
Щоб в вас, жінки, було бажання
Віддати всю себе тому,
Кого обрало ваше серце,
З ким хоче бути до остання!
Після того, як оточуючі дізналися про поетичний хист жінки, жодне святкування не обходиться без того, щоб їй не надали слово. Зараз вона вже навіть не згадає, скільки таких поздоровлень створила для рідних, друзів і колег та подарувала їм на свято. Віта Теницька додає, що ніколи не примушує себе брати олівець до рук та писати: коли слова об’єднуватися у строфи не хочуть, замість віршованих привітань іменинники отримують солодкі презенти, створені власноруч.
Як і в кожної людини, часто на захоплення у Віти Іванівни банально не вистачає часу, адже, окрім виконання своїх прямих обов’язків на роботі, вона є профспілковим лідером аж трьох підрозділів: свого рідного проектно-технологічного відділу, а ще департаменту стратегічного маркетингу та управління реалізації проектів. А вдома її завжди чекають чоловік Олексій і донька Альонка, які теж вимагають уваги й тепла та завжди підтримують в усіх починаннях. Тож на створення поетичних рядочків залишається не так багато часу, однак без всього цього, як відзначає вона сама, навряд чи вже зможе прожити.


Хмарка тегів

Архів новин

Липень 2018 (10)
Червень 2018 (25)
Травень 2018 (25)
Квітень 2018 (30)
Березень 2018 (32)
Лютий 2018 (25)
^