Інформація до новини
8-12-2011, 06:54

Категорія: Ми – сумські машинобудівники! » Світ очима заводчан

По чім шапка із песця, або Де межа нав’язливості нашого сервісу?  Минулої неділі вибралася на наш місцевий ринок – шапку мені треба було. До речі, довго цю справу відкладала, однак, зачувши як синоптики наполегливо запевняють: зима зовсім-зовсім поруч, все ж таки наважилася.


Ринок не люблю, не лише наш, сумський, котрий так хочуть перетворити на якийсь там модерний торговельний центр. Взагалі, не люблю. Тиснява, жахливе поєднання запаху риби, апельсинів і злегка підгнившої цибулі…. А ще продавчині. Ніяк не можу викинути зі свідомості свій дитячий стереотип, коли за прилавком стоїть огрядна тітонька з якоюсь халабудою-очіпком на голові і по-хамськи відповідає на будь-яке моє запитання. Я її боялася….
Сьогодні таких уже мало лишилося: очіпки практично вимерли, хамство, здавалося б, теж.   Треба визнати, продавчині мутували. Нині вони люб’язні і культурні. Ще б пак, кращі традиції європейського сервісу! Хоча… Мабуть, процедура мутації ще не завершилася остаточно і почасти дає збої. Люб’язності продавчинь вистачає лише до першого незручного запитання або зауваження. А далі…. Ось та тітонька з мого дитинства й оживає.
Проте, треба бути повністю відвертою – є вже і цілком нова генерація продавчинь: на вигляд років 35-45, мають дуже добре розвинені комунікативні здібності, торгують переважно вбранням. І що найголовніше – вони покупця зовсім не чують.
Так от, минувши рибно-апельсиново-цибульне крило нашого базару, дістаюся шапкового «п’ятачка» неподалік славнозвісної «клітки». Підходжу до першої хутряної палатки, пояснюю: хочу шапку чорного кольору у тон до пальта, модель має бути молодіжною, однак стриманою. Запропонували дивовижний зразок а-ля «настоящая женщина советского пролетариата». Принаймні, так я її сприйняла. Про себе подякувала, що хоча б колір, який хотіла, дали. Пішла далі.
У наступній палатці – дві продавчині. Побачивши їх, зрозуміла: просто так не відпустять (це якраз та нова генерація). Їм також пояснила, що хочу. Не встигла договорити, як уже стояла біля дзеркала, а на голову мені одягали щось вибухонебезпечне. «Це останній писк моди!!! Вам дуже личить!!!» – перекрикували одна одну продавчині. «Аякже дуже личить», – подумала я, стягуючи з себе цей писк моди, хоча він більше на крик був схожий.  Зробила другу спробу пояснити, що саме шукаю.
Не почули… Одна за одною на мою голову почали натягуватися різноманітні «писки моди». Все це супроводжувалося захопленими вигуками на кшталт «Ви божественна», «Як пасує», «Нікому ще так гарно в цій шапці не було». Останньою краплею стало: «Ви помолоділи років на 20». Не стерпіла. Стягла з тебе оте «божество», подякувала за витрачений час і прожогом вийшла з «молодильної» палатки, зрадівши, що й без шапки мені всього 30. 
Наступна палатка: оглядаю асортимент. Думаю, сама оберу, а продавцю просто ткну пальцем на ту, яка зацікавила. Не вийшло. «Дєвушка, вам шапочку? Вот песцовая отличная.  Вам очень пойдет», – вигукувала радісна продавчиня, затягуючи мене у палатку. Думаю: ну добре. Тим більше, синоптики зі своїми пророцтвами….
«Писцовая шапочка» уже була в мене на голові. Продавчиня, певно, хотіла як краще зробити і спробувала вирівняти хутро, що злегка залежалося у тюку. Дарма вона це зробила. «Шикарный мех», за її особистим визначенням, посипався. Запорошив очі, потрапив у рота. Чесно кажучи, не надто приємне відчуття. Утім, на цьому випробування мене на міцність не закінчилося. «Вам потрібна шапка якогось яскравого кольору, аби відтінити лице, виділитися на тлі пальта», – не замовкала продавчиня. Попри моє бажання заперечити, моє обличчя почали відтіняти коричневий, сіро-білий, жовтий «писцовые шедевры». Коли дійшли до рожевого – моєму терпінню настав кінець.  Зняла з себе те хутряне, линяюче диво і пішла геть, не перепросивши.
В мені вирували страшні почуття. Невже я за свої гроші не можу купити ту шапку, яку хочу, того кольору, який мені подобається? Не модно? Та біс з ним. Головне – мені так хочеться.
Шапку я, логічно, так і не купила. Їдучи у переповненій до божевілля маршрутці додому, поглянула за вікно. Подумала: «Може, синоптики помилилася і зима ще не скоро?…»

Хмарка тегів

Архів новин

Липень 2018 (10)
Червень 2018 (25)
Травень 2018 (25)
Квітень 2018 (30)
Березень 2018 (32)
Лютий 2018 (25)
^